Виконання положень міжнародних договорів України про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах.

Відповідно до Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011    № 1707/5, Головне управління юстиції організовує взаємодію судів та інших органів державної влади у цивільних та кримінальних справах із компетентними органами іноземних держав на підставі законів, міжнародних договорів України; забезпечує виконання положень міжнародних договорів України про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах.

Міжнародна правова допомога у цивільних справах.

Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року.

            Питання надання правової допомоги між державами СНД врегульовані Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, яку було підписано 22 січня 1993 року у м. Мінську (далі - Конвенція). Відповідно до ст. 83 Конвенції вона набула чинності 8 серпня 1993 року, ратифікована Верховною Радою України 10 листопада 1994 року і набула чинності 14 квітня 1995 року. Цей документ спрямований на забезпечення належного захисту прав і законних інтересів осіб, що проживають на територіях країн СНД.

            28 березня 1997 року у Москві було підписано Протокол до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, який набрав чинності в України з 17 вересня 1999 року.

            Зазначену Конвенцію слід застосовувати у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією та Туркменістаном.

Статтею 14 Конвенції передбачений обов’язок Договірних Сторін пересилати на прохання без перекладу і безкоштовно свідоцтва про реєстрацію актів цивільного стану, документи про освіту, стаж роботи та інші документи, що стосуються особистих або майнових прав і інтересів громадян запитуваної Договірної Сторони й інших осіб, що проживають на їхній території. Водночас Протоколом до Конвенції запроваджується обов‘язковий переклад російською мовою, у випадку виконання документів державними мовами Договірних сторін.

            Слід зазначити, що в статті 17 Конвенції передбачено, що при виконанні цієї Конвенції установи юстиції Договірних Сторін користуються державними мовами Договірних Сторін або російською мовою.

            Також, Протоколом від 1997 року зазначену статтю було доповнено реченням такого змісту: «У випадку виконання документів державними мовами Договірних Сторін до них додаються засвідчені переклади російською мовою».

            Відповідно до статті 13 Конвенції усі документи, складені та посвідчені згідно із чинним законодавством країни не потребують додаткового посвідчення і користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів. До таких документів може бути зроблений переклад на російську мову, справжність перекладу або підпису перекладача на яких повинен бути засвідчений у встановленому порядку державним або приватним нотаріусом України. Такі документи повинні бути прийняті на території країн СНД без будь-якого додаткового засвідчення.

            Крім того, міжнародні договори України, які регулюють питання правових відносин і міжнародної правової допомоги у цивільних справах, містять положення про те, що документи, складені або засвідчені компетентним органом однієї Договірної Сторони та підтверджені підписом уповноваженої особи й офіційною печаткою, є дійсними на території іншої Договірної Сторони без подальшого засвідчення. 

Вимоги щодо складання та оформлення документів передбачені  Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року N 1092/5/54 (із змінами) (далі- Інструкція).

            Звернення суду України з дорученням за кордон.

            Доручення складається судом України, який розглядає цивільну справу, і повинно містити інформацію та документи, передбачені міжнародним договором України. Доручення адресується компетентному суду запитуваної держави та повинно містити:

            а) найменування компетентного органу України, що розглядає цивільну справу;

            б) найменування міжнародного договору України, на підставі якого запитується надання правової допомоги;

            в) найменування і номер цивільної справи, у якій запитується правова допомога;

            г) наявні дані про фізичну особу: прізвище, ім'я, по батькові, дата і місце народження, місце проживання, громадянство, місце роботи чи професія або наявні дані про юридичну особу: найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, банківські реквізити;

            д) зміст доручення, чіткий перелік процесуальних дій, які належить учинити, а також інші відомості, необхідні для його виконання;

            е) процесуальне становище особи, щодо якої необхідно вчинити процесуальні дії;

            є) якщо запитується вручення документів, - найменування документів, які підлягають врученню;

            ж) якщо запитується вручення виклику до суду, - дата і час судового засідання;

            з) якщо запитується одержання свідчень особи, - перелік запитань або суть питань чи фактів, щодо яких необхідно одержати пояснення особи.

            До доручення про вручення виклику до суду обов'язково додається виклик (повідомлення) про день судового розгляду. Виклик (повідомлення) про день судового розгляду друкується на чистих аркушах паперу, без штампів суду.

            Доручення про виконання окремих процесуальних дій має складатися згідно з Інструкцією та містити чіткий перелік процесуальних дій, які належить учинити.

            Доручення підписується суддею та скріплюється гербовою печаткою суду України, який складає доручення.

            Документи, що додаються до доручення, повинні бути оформлені відповідно до законодавства України, засвідчені підписом судді і печаткою суду України. Якщо документ, що надсилається, складається з декількох аркушів, вони мають бути відповідним чином прошнуровані, пронумеровані і скріплені печаткою суду України.

            У разі потреби в одному дорученні може міститися прохання про вручення документів, про виконання процесуальних дій чи надання іншої правової допомоги, якщо це стосується однієї і тієї самої особи.

            Необхідно звернути увагу на те, що цивільна справа призначається до розгляду з урахуванням розумних строків пересилання документів та виконання направленого доручення за кордоном. Відповідно до міжнародної практики, яка склалася, документи повинні надсилатися компетентним органам іноземних держав не менше, як за 6 місяців до дня розгляду справи. У разі можливості судом призначається через 1 місяць резервна дата.

            Доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Тому всі документи, які готуються відповідно до Мінської конвенції оформлюються російською мовою.

            Виконання доручень іноземних компетентних органів в Україні

            Доручення іноземного компетентного органу про вручення документів, про отримання доказів, про виконання інших процесуальних дій виконуються відповідно до чинного законодавства України з урахуванням положень міжнародного договору України, на підставі якого воно надійшло.

            Зокрема, виконання в України судових доручень іноземних судів регулює   ст. 417 ЦПК, виконання судового доручення про вручення виклику до суду –       ст. 418 ЦПК.

            Якщо доручення містить прохання про вручення документів, то особа, яка отримала документи, ставить свій підпис на копіях документів або на підтвердженні про вручення документа. Підпис особи засвідчується підписом судді та скріплюється печаткою суду України.

            Якщо документи викладені мовою, іншою, ніж передбачено відповідним міжнародним договором України, вони можуть бути вручені особі, лише якщо вона погоджується їх отримати.

У разі відсутності особи, якої стосується доручення, за адресою, зазначеною у дорученні, суд України вживає заходів для встановлення фактичного місця перебування особи.

            У разі неможливості виконання іноземного доручення суд надає відповідні підтверджуючі документи, зокрема: у разі невиконання у зв'язку з перебуванням фізичної особи у тривалому закордонному відрядженні або хворобою - довідку з місця роботи із зазначенням місця відрядження та дати повернення до України чи пояснення родичів або інших осіб, що проживають за відповідною адресою, довідку житлово-експлуатаційної організації чи виконавчого органу місцевого самоврядування, довідку з відповідного закладу охорони здоров'я; у разі невиконання у зв'язку зі смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи - відповідну інформацію органу реєстрації актів цивільного стану чи органу державної статистики; у разі невиконання у зв'язку з неявкою особи до суду - копії документів (судових повісток, повідомлень, розписок) на підтвердження того, що особу принаймні двічі було запрошено до суду України у порядку, установленому законодавством України; у разі невиконання у зв'язку з фактичною відсутністю особи за вказаною адресою та неможливістю встановити її місце проживання чи місцезнаходження - матеріали опитування родичів чи осіб, що проживають за даною адресою, довідку житлово-експлуатаційної організації чи виконавчого органу місцевого самоврядування, адресно-довідкового бюро, органу внутрішніх справ або інший документ, що може достовірно підтвердити фактичну відсутність особи.

            За результатами розгляду іноземних доручень, суд складає такі документи:

            стосовно іноземного доручення про вручення документів - протокол судового засідання та підтвердження про вручення документів, яке складається у двох примірниках;

            стосовно іноземного доручення про отримання доказів чи про вчинення інших процесуальних дій - протокол судового засідання, інші документи, складені або отримані в ході виконання доручення.

Документи, що складаються за результатами виконання іноземного доручення, підписують суддя, який безпосередньо виконав доручення, і особа, яка склала відповідний документ, та скріплюють печаткою суду України. 

            Формуляр підтвердження про вручення документів заповнює суд.

            Іноземне доручення виконується судом протягом місяця з дати його одержання. В обґрунтованих випадках суд виконує доручення протягом тривалішого розумного строку.

            У разі неможливості виконання доручення у місячний строк, суд направляє Головному управлінню юстиції письмове повідомлення із зазначенням причин для відповідного інформування запитуючого компетентного органу.

            Звернення з клопотанням про визнання і виконання за кордоном рішення суду України.

            З метою звернення з клопотанням про визнання та виконання рішення суду України до компетентного органу запитуваної держави заінтересована особа звертається до суду України, який ухвалив рішення, для отримання документів, передбачених міжнародним договором України.

            До клопотання, судом надаються:

            засвідчена належним чином копія судового рішення (або у відповідному випадку - вироку);

            довідка про те, що рішення (вирок) набрало законної сили, якщо це не випливає безпосередньо з тексту рішення чи вироку, згідно з Інструкцією. Довідка друкується на чистих аркушах паперу, без штампів суду;

            довідка стосовно виконання частини рішення (вироку) або невиконання рішення (вироку) на території. Довідка друкується на чистих аркушах паперу, без штампів суду;

            якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні - довідка про те, що відповідач був належним чином повідомлений про день та час судового розгляду, та копії документів справи, що підтверджують повідомлення відповідача належним чином про час та місце судового розгляду справи. Довідка друкується на чистих аркушах паперу, без штампів суду.

            Документи, що надає суд засвідчуються підписом судді і скріплюються гербовою печаткою суду України.

            Якщо з часу винесення рішення до моменту звернення до суду України з клопотанням стягувач (стягувачка) змінив прізвище, слід додати належним чином засвідчену копію документа, що підтверджує факт зміни прізвища.

Підпис зацікавленої особи на клопотанні засвідчується підписом судді, який одержав клопотання, та скріплюється печаткою суду України.

            Клопотання адресується іноземному суду.

            Клопотання та додатки до нього подаються на російській мові та завіряються відповідно до законодавства України.

            Визнання і виконання іноземних судових рішень в Україні.

            Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається відповідно до вимог ст. 395, 396 ЦПК України. Ухвала за результатами розгляду іноземного клопотання складається українською мовою. Однак у випадках, передбачених міжнародним договором України, суд складає ухвалу мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України, або додає до неї завірений відповідно до законодавства України переклад на таку мову.

            Суд протягом трьох днів від дати проголошення ухвали за результатами розгляду іноземного клопотання надсилає стягувачу (заявнику) і боржнику її копію з роз'ясненням порядку оскарження або звернення до виконання. У разі, якщо відповідна особа проживає за кордоном, копія ухвали надсилається до Головного управління юстиції для передачі іноземному органу.

            Суд на підставі рішення іноземного суду й ухвали про його визнання та надання дозволу на його примусове виконання одразу після набрання нею законної сили видає виконавчий лист і надсилає його із супровідним листом та копіями зазначеної ухвали і клопотання стягувача на виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Про направлення виконавчого листа суд України повідомляє Головне управління юстиції із зазначенням дати направлення виконавчого листа на виконання та назви органу державної виконавчої служби. Головне управління юстиції отриману інформацію із зазначенням адреси та номера телефону органу державної виконавчої служби направляє Міністерству юстиції України.

            Копія ухвал надаються в 2-х примірниках.

            Аналіз практики свідчить, що середній строк від направлення клопотання на розгляд до прийняття компетентними судом рішення по суті складає шість місяців.

Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових

документів у цивільних або комерційних справах 1965 року.

            Застосування положень Конвенції про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або комерційних справах, 1965 року, виникає у разі необхідності вручити судові документи особі, яка проживає за кордоном.

            Прохання про вручення таких документів може складатися лише судовим органом, що розглядає справу. Заповненню підлягають дві частини формуляра - "Прохання" і "Короткий виклад документа".

            Частина "Короткий виклад документа" призначена для вручення отримувачу разом з пакетом документів і має містити якомога детальнішу інформацію, у тому числі стосовно запитуючого органу і сторін у справі, уключаючи наявні контактні телефони.

            Відповідно до статті 7 Конвенції про вручення формуляр обов'язково складається французькою чи англійською мовою чи мовою запитуваної держави, а в разі заповнення українською мовою - обов'язково супроводжується перекладом на одну із зазначених мов.

            Заповнений формуляр доручення і документи, що підлягають врученню, надсилаються у двох примірниках.

            У разі, якщо документ підлягає врученню в іноземній державі відповідно до ч. 1 статті 5 Конвенції про вручення, він має бути складений або перекладений на офіційну мову або одну з офіційних мов запитуваної держави.

            Слід зазначити, що суд надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції, напряму.

            У разі отримання документів від Головного управління юстиції, то суд викликає особу, щодо якої необхідно вчинити процесуальні дії, і пропонує отримати судові документи.

            Один примірник частини формуляра доручення про вручення, що містить короткий виклад суті документа, який підлягає врученню, вручається разом з таким документом.

            Особа, якій вручаються документи, ставить свій підпис на підтвердженні про вручення документа. 

            Якщо документи не були вручені, в підтвердженні про вручення документа зазначаються заходи, що були вжиті, та причини, які завадили виконанню доручення, додаються докази викликів особи для отримання документів.

            Підтвердження про вручення підписується уповноваженою посадовою особою суду та засвідчується гербовою печаткою.

Конвенція про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах 1970 року.

            Суди загальної юрисдикції або господарські суди України мають можливість на підставі цієї Конвенції звернутись з відповідним дорученням до компетентних органів іншої Договірної Сторони з проханням про отримання доказів, а також виконання інших судових дій (проведення допиту, витребування, дослідження документів тощо).

            Особливістю цієї Конвенції є те, що судові документи спрямовуються з Центрального органу однієї країни безпосередньо до Центрального органу іншої країни, минуючи дипломатичні представництва, що значно спрощує порядок зносин.

            Судове доручення повинно оформлюватись відповідно до вимог, передбачених ст. 3 Конвенції.

            Суди України при розгляді справ з іноземним елементом оформлюють доручення про проведення окремих процесуальних дій державною мовою. Переклад цих документів на мову запитуваної країни та їх належне засвідчення покладається на зацікавлену особу.  

Конвенція про стягнення аліментів за кордоном 1956 року.

            На сьогодні Україна при стягненні аліментів за кордоном керується кількома міжнародними угодами, до яких приєдналася в різні часи. Найбільш поширеним інструментом у сфері стягнення аліментів за кордоном є Нью-Йоркська конвенція 1956 року про стягнення аліментів за кордоном.    

            20 липня 2006 року Україна приєдналась до міжнародної Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, укладеної у м. Нью-Йорк 20 червня 1956 року, яка набула чинності для України 19 жовтня 2006 року. Після приєднання України до Конвенції громадяни України отримали можливість вирішувати питання про стягнення аліментів з громадян, які проживають на території іноземних держав, з якими Україна не уклала двосторонній міжнародний договір з цивільних справ.

            29 грудня 2006 року підписаний наказ Міністерства юстиції України № 121/5 “Про затвердження Інструкції про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном”, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2006 за № 1390/13264. Дана Інструкція визначає спрощену процедуру стягнення аліментів на дитину або утримання іншого члена сім’ї.

            Відповідно до Конвенції, основними напрямками надання правової допомоги є:

            1) Звернення із заявою про стягнення аліментів (зміна розміру аліментів) з відповідача, який проживає за кордоном.

            2) Звернення з клопотанням про визнання і виконання рішення суду України про стягнення аліментів на території іншої держави.

            3) Розгляд заяв та клопотань іноземних громадян.

            Усі звернення про стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім’ї та інші документи на виконання Конвенції надсилаються для передачі за кордон або з-за кордону через Міністерство юстиції України.

Виконання Договору між Україною і Республікою Польща про правову

допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах.

            10 січня 2011 року у м. Варшава підписано Угоду між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Республіки Польща на виконання пункту 3 статті 3 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, а також Угоду між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Республіки Польща про застосування двомовних бланків клопотань про надання правової допомоги у цивільних справах, які набрали чинності з 10 лютого 2011 року.

            Вказані угоди встановлюють безпосередні зносини між установами юстиції України та Республіки Польща з питань правової допомоги у цивільних справах, а також встановлюють єдину форму клопотання при оформленні судових доручень про вручення документів та про проведення процесуальних дій у цивільних справах на підставі Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 року.

            Тексти вказаних угод розміщені на веб-сайті Мін’юсту у рубриці «Міжвідомче міжнародне співробітництво».

            Міжнародна правова допомога у кримінальних справах.

            Правовою підставою надання правової допомоги у кримінальних справах є двосторонні та багатосторонні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

            Серед міжнародних договорів слід відзначити європейські конвенції з питань кримінального судочинства, зокрема, Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах з додатковими протоколами до неї, Європейська конвенція про видачу правопорушників з двома протоколами до неї, Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах, Конвенція про передачу засуджених осіб та Протокол до неї тощо.

Найбільш широко використовується Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року, яка разом з Додатковим протоколом до неї діє для України з 1998 року.

            Також, 10.07.2011 року набули чинності Закони України «Про ратифікацію другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з ратифікацією другого додаткового протоколу». Другий додатковий протокол набув чинності для України 01.01.2012 року.

            Органами, на які покладаються повноваження щодо доручень, які складаються судами, є Міністерство юстиції України, а щодо доручень органів досудового слідства – Генеральна прокуратура.

            За цією Конвенцією взаємна допомога полягає у проведенні процесуальних дій, зокрема, допиту обвинувачених потерпілих, свідків, експертів, проведення обшуку, експертиз, судового огляду, вилучення та передачі предметів, вручення та пересилання документів тощо.    

            Конвенцією визначено вимоги щодо виконання міжнародних доручень/клопотань про правову допомогу у кримінальних справах; підстави відмови у наданні взаємної допомоги; судові та повноважені органи; мови надсилання та виконання запитів про правову допомогу тощо.

            Одночасно, вимоги до оформлення доручень та виконання іноземних доручень передбачено Кримінально-процесуальним кодексом України.

Слід зазначити, що суд виконує запит (доручення) про міжнародну правову допомогу протягом двох місяців з дати його отримання. Строк виконання може бути продовжено лише центральним органом України.

            При врученні документів складається протокол та підтвердження про вручення.

            Крім того, документи, отримані під час виконання запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу, підписуються або засвідчуються дізнавачем, слідчим, прокурором або суддею і скріплюються печаткою відповідного органу.  

Автор: Ткач Алла Олександрівна – головний спеціаліст відділу державної реєстрації та правової роботи ГУЮ у Черкаській області.