Домашній арешт – це адекватний запобіжний захід для Руденького

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований виключно тоді, коли буде встановлено, що підозрюваний, перебуваючи на свободі під дією іншого більш м’якого запобіжного заходу або без застосування запобіжного заходу взагалі, переховувався від органу досудового розслідування чи суду, та/або перешкоджав кримінальному провадженню та/або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Жодних даних про такі обставини не було надано ні слідчому судді в суді першої інстанції, ні колегії суддів апеляційного суду. Тому такі обставини доведеними вважати не можна.

За таких обставин наявність будь-яких ризиків не дає суду права застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки це прямо суперечить положенням КПК України. Відтак, слідчий суддя суду першої інстанції правильно визначив необхідність обрання іншого запобіжного заходу. 

Однак, колегія суддів вбачає, що слідчий суддя, обґрунтовано відмовивши у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, натомість обрав інший, надто м’який запобіжний захід у виді особистого зобов’язання, який, на думку колегії суддів, не зможе  достатньо забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування, зважаючи на обґрунтованість певних ризиків, на які вказує у своїй апеляційній скарзі прокурор.

Колегія суддів погоджується з тим, що, незважаючи на відсутність на час розгляду провадження об’єктивних даних про це, все ж існує ймовірність можливого незаконного впливу з боку підозрюваного на свідків чи потерпілих з метою уникнення відповідальності за вчинене, адже основними джерелами доказування у цьому кримінальному провадженні є саме покази потерпілих і свідків. В ході такого впливу, враховуючи особливі спортивні навички підозрюваного як боксера, він також може вчинити відносно інших осіб й інші тотожні кримінальні правопорушення.

Тому колегія суддів вважає, що адекватним вказаним вище ризикам запобіжним заходом для підозрюваного є запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього окремих зобов’язань, в тому числі щодо необхідності носити електронний засіб контролю.

Це дасть змогу правоохоронним органам відстежувати не лише місце перебування підозрюваного у певний час, але і його пересування територією міста і держави взагалі. На думку колегії суддів, цим зведеться до мінімуму ризик незаконного впливу на потерпілих і свідків, адже вони проживають у м. Умані Черкаської області, а підозрюваний буде знаходитися під домашнім арештом у м. Києві.

Цим також суттєво зменшиться й ризик можливого зникнення підозрюваного з метою уникнення відповідальності, який, на думку колегії суддів, не є надто значним, оскільки підозрюваний сумлінно з’являється на виклики до слідчого і суду, й даних про його неналежну процесуальну поведінку в цьому аспекті суду також не надано.

Відеозапис проголошення повного тексту ухвали, знятий у рамках проекту "Відкритий суд": www.youtube.com/watch

Посилання на текст ухвали в ЄДРСР: www.reyestr.court.gov.ua/Review/48436710