Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
3 серпня 2013 року близько 11 години на огороджену територію приватного приміщення-складу, що охоронялося двома службовими собаками (про що повідомляв попереджувальний напис «Обережно, собаки») потрапили хлопчики – п’яти і восьми років. Одразу ж на них напали дві сторожові собаки породи Ротвейлер та Німецька вівчарка. Старшому хлопчикові вдалося втекти, а от молодшого собаки збили з ніг. Внаслідок нападу, відповідно до висновку експерта, дитина отримала множинні (біля 112) вкушені рани голови, шиї, тулуба, кінцівок, статевих органів, що спричинили зовнішню кровотечу та знекровлення організму. Звільнити дитину зуміли тільки батьки, які пізніше прибігли на місце події. Внаслідок отриманих травм хлопчик помер.
Під час проведення досудового слідства. 21 серпня 2013 року між власником собак та батьком хлопчика було укладено угоду про примирення у кримінальному провадженні.
У судовому засіданні було встановлено, що угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим укладена добровільно без застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Зміст угоди відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України. Також судом з'ясовано, що обвинувачений та потерпілий цілком розуміють наслідки укладення та затвердження цієї угоди.
27 серпня 2013 року по цій справі був винесений вирок, яким затверджено угоду про примирення від 21 серпня 2013 року між потерпілим (батьком загиблого хлопчика) та обвинуваченим (власником собак).
Власника собак визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України (вбивство через необережність) і засуджено до 3-х років обмеження волі з іспитовим строком тривалістю один рік.
Коментар на тему
Микола Торопенко - в. о. голови апеляційного суду Черкаської області:
Угоди - це одне з нововведень прийнятого наприкінці минулого року Кримінального процесуального кодексу України. Зокрема, ст. 468 цього Кодексу визначено, що у кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:
1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим;
2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Практика укладення першого виду угод уже застосовувалася в українському законодавстві, однак у новому КПК значно розширено перелік правопорушень для яких можливе укладення угоди про примирення. А от угоди про визнання винуватості - стовідсоткова новація.
Застосування методу укладення угод покликане стимулювати співпрацю осіб, що вчинили правопорушення з органами влади, що значно оптимізує процес як досудового слідства, так і здійснення судочинства.
Вирок суду першої інстанції на підставі обох видів угод може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно ст. 394 КПК, «Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою – сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;
3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у
кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього
Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена».
Крім того у вказаній статті законодавцем визначено випадки у яких унеможливлюється оскарження вироків на підставі угод. А саме:
«1. Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
2. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу».
_03_03.png)
